Исходная форма: возмочь

Словарная информация: св нп 8с/в (-г-)

Морфологическая характеристика: act. inf.



Infinitive: возмо'чь

Active voice

Present/future tense

SingularPlural
1 personвозмогу'возмо'жем
2 personвозмо'жешьвозмо'жете
3 personвозмо'жетвозмо'гут

Past tense

MasculineFeminineNeutralPlural
возмо'гвозмогла'возмогло'возмогли'



Gerund: возмо'гши

Imperative

SingularPlural
возмоги'возмоги'те

Past participle

MasculineFeminineNeutralPlural
Nominativeвозмо'гшийвозмо'гшаявозмо'гшеевозмо'гшие
Genitiveвозмо'гшеговозмо'гшейвозмо'гшеговозмо'гших
Dativeвозмо'гшемувозмо'гшейвозмо'гшемувозмо'гшим
Accusative inanimateвозмо'гшийвозмо'гшуювозмо'гшеевозмо'гшие
Accusative animateвозмо'гшеговозмо'гшуювозмо'гшеевозмо'гших
Instrumentalвозмо'гшимвозмо'гшей, возмо'гшеювозмо'гшимвозмо'гшими
Locativeвозмо'гшемвозмо'гшейвозмо'гшемвозмо'гших